м.Львів, вул. Кос-Анатольського, 4
пн-пт: 9:00-17:00 | сб: 10:00-14:00
тел. (032) 245-60-75
(067) 674-92-22
урологічний та гінекологічний кабінети, анонімність,
діагностика та лікування

ЛГ

Лютеїнізуючий гормон (ЛГ)

Лютеїнізуючий гормон (ЛГ, LH) - гіпофізарний гормон, регулятор менструального циклу і утворення статевих гормонів у жінок, стимулятор синтезу тестостерону у чоловіків.

Глікопротеїдний гонадотропний гормон виробляється в передній долі гіпофіза під впливом гормону люліберіну гіпоталамуса і статевих стероїдів (негативний зворотний зв'язок). До статевої зрілості рівень ЛГ в крові низький. Під час статевого дозрівання починається циклічна секреція гонадотропінів, яка стимулює розвиток статевих залоз і секрецію статевих гормонів. Секреція ЛГ протягом доби носить імпульсний характер.

У жінок ЛГ стимулює синтез естрогену, регулює секрецію прогестерону і формування жовтого тіла. Концентрація ЛГ змінюється протягом менструального циклу з передовуляторним піком концентрації в середині циклу (концентрація ЛГ значно перевищує рівень ФСГ). Масований викид ЛГ в цей період викликає овуляцію, утворення жовтого тіла і перевід біосинтезу стероїдів на продукцію прогестерону. Протягом фолікулярної і лютеїнової фази естроген створює негативний зворотний вплив на вироблення ЛГ. Під час вагітності концентрація ЛГ знижується в результаті зростання концентрації естрогену. Після менопаузи зниження гальмівного зворотного впливу стероїдів яєчників викликає підвищення рівня ЛГ.

У чоловічому організмі ЛГ, діючи на яєчка, стимулює в клітинах Лейдіга продукцію тестостерону. Зворотний негативний вплив тестостерону блокує синтез і вивільнення в гіпоталамусі люліберину, а в гіпофізі - ЛГ. Рівень ЛГ збільшується у чоловіків до 60-65 років.

При гонадальній причині безпліддя спостерігається збільшення концентрацій ЛГ і ФСГ, що поєднується з низькою концентрацією статевих стероїдів. Низькі концентрації гонадотропінів і статевих стероїдів спостерігаються в разі гіпофункції гіпофіза. У деяких діагностичних ситуаціях важливе співвідношення ЛГ/ФСГ, яке в нормі у жінок до менопаузи - від 1,5 до 2.

Покази до призначення аналізу:

- безпліддя;

- невиношування вагітності;

- олігоменорея і аменорея;

- передчасний статевий розвиток і затримка статевого розвитку;

- статевий інфантилізм;

- дисфункціональні маткові кровотечі;

- синдром полікістозних яйників;

- ендометріоз;

- гірсутизм;

- контроль ефективності гормонотерапії;

- зниження лібідо і потенції;

- визначення часу вірогідної овуляції;

- дослідження, які пов'язані з екстракорпоральним заплідненням (ЕКЗ);

- диференційна діагностика гіпогонадизму у чоловіків.

Підготовка до дослідження

Жінкам при збереженому менструальному циклі дослідження зазвичай проводять на 6-7-ой день циклу. Обов'язково слід вказати день циклу. За 3 дні до взяття крові виключити інтенсивні спортивні тренування. Помітний вплив на секрецію гонадотропінів можуть надавати гострий стрес; дослідження не можна проводити під час будь-яких гострих захворювань. За 1 годину до взяття крові не палити. В разі нерегулярних овуляторних циклів для визначення овулярності циклу кров для виміру рівня ЛГ слід брати щодня в період між 8-18 днями перед передбачуваною менструацією.

Метод визначення: ІФА.

Підвищення значень:

1. Первинна дисфункція статевих залоз.

2. Синдром полікістозних яйників (якщо ЛГ підвищений і ФСГ нормальний або понижений, співвідношення ЛГ/ФСГ високе приблизно в 60% випадків).

3. Постменопауза.

4. Аденома гіпофіза (рідко).

5. Гіпергонадотропний гіпогонадизм.

6. Прийом препаратов: бромокріптін, гозерелін (у перший місяць лікування), кетоконазол, налоксон, нілутамід, окскарбазепін, спіронолактон, тамоксифен та ін.

Зниження значень:

1. Вторинна (гіпоталамічна) аменорея.

2. Гіперпролактинемія.

3. Гіпогонадотропний гіпогонадизм (центральна форма).

4. Гіпофізарний нанізм.

5. Синдром Шихана.

6. Пангіпопітуїтаризм (хвороба Симмондса).

7. Синдром Денні - Морфана.

8. Синдром полікістозних яєчників (атипова форма).

9. Недостатність лютеїнової фази.

10. Ожиріння.

11. Хірургічні втручання, стрес, важкі захворювання.

12. Прийом препаратів: анаболічні стероїди, антиконвульсанти, кон'юговані естрогени, ципротерон, даназол, дігоксин, допамін, гозерелін,

пероральні контрацептиви, фенотіазід, прогестерон, тамоксифен та ін.