Атопічний дерматит

Атопічний дерматит – захворювання шкіри, що характеризується свербінням, хронічним рецидивуючим перебігом. Захворювання об`єднує ще декілька захворювань, таких як атопічна екзема, нейродерміт, діатези, які ще до недавнього часу виділяли, як окреме захворювання. Частіше хворіють жінки (65 %), рідше – чоловіки (35 %).

Миханізми, що приймають участь в патологічному процесі при атопічному дерматиті, різноманітні. Провідну роль в патогенезі розвитку захворювання належить спадковій схильності. АД розвивається у 81 % дітей, якщо двоє батьків страждають на цю недугу, і 56 % - коли хворіє один з них.

Серед зовнішніх факторів, що провокують початок захворювання, найбільш важливе значення мають: харчові продукти, інгаляційні алергени, зовнішні подразники фізичного характеру, тваринного та рослинного походження (контактні алергени), стресові фактори, метеорологічні фактори, інсоляція.

Перші ознаки хвороби виникають на першому році життя дитини, частіше у віці 3-5 місяців. Первинні прояви локалізуються майже завжди на обличчі: яскраві вогнища еритеми (почервоніння) і мокнуття виникають на щоках, залишаючи неушкодженними ділянки носогубного трикутника, в подальшому процес переходить на ділянку чола, завушні ділянки, комірцеву зону, волосисту частину голови та тулуб. Характерно рання локалізація на зовнішній поверхні гомілок.

В подальшому процес охоплює й локтеві так підколінні складки.

З віком поверхні характеризуються синюшним забарвленням, сухістю, розчухами. Вираженність свербіння наростає, що може впливати на якість сну та стан нервової системи (дратівливість, плаксивість, неврівноваженість).

Терапія хворих є складною та тривалою. Більшість пацієнтів вже самотужки пробували якісь з методів лікування, і більшість зупиняється на гормонах, і тільки після втрати їх дії звертаються за допомогою.

Основними напрямками в подоланні цього захворювання є строге дотримання дієти, виведення з організму циркулюючих імунних комплексів, обмеження впливу зовнішніх факторів (куріння батьків вдома, обмеження контактів з домашніми тваринами та птахами), зволоження повітря в приміщеннях (провітрювання, кондиціонування і т. д.), а також боротьба з сухістю шкіри (миття дитини в не дуже гарячій воді, зволоження спеціальними кремами або гелями), вітамінотерапія, зміна клімату на період канікул.

Спільні зусилля батьків та лікарів дає можливість покращити якість життя таких пацієнтів.