Генітальний та лабіальний герпес

Найчастіше викликається ВПГ ІІ (вірус простого герпесу ІІ типу), хоча внаслідок розповсюдження орально-генетичних контактів в 20% випадків на слизових методом ДНК-обстежень виявляють ВПГ тип І.

Інфікування відбувається при близьких інтимних контактах. Найбільш типове зараження при статевих контактах та поцілунках.

Розповсюджується інфекція при генітальних, урогенітальних і анальних статевих контактах, а також під час пологів, коли новонароджений проходить через родові шляхи хворої матері.

Зараження може відбутися від інфікованої людини як при наявності симптомів захворювання, так і при їх відсутності.

Ознаки захворювання можуть виникати через 3-7 днів після контакту. Пацієнти відмічають загальну слабкість, дратівливість, іноді підвищення температури тіла. В місцях проникнення збудника з`являються почервоніння, наступним з`являються міхурі. Згодом міхурі тріскають, виникають невеликі виразки, що мають тенденцію до злиття.

При первинному ураженні проходить реплікація вірусів в місці проникнення, згодом вони переміщаються по нервових волокнах і існують латентно в поперекових гангліях спинного мозку.

Періодичність рецидивів на статевих органах при інфікуванні ВПГ ІІ типу становить в середньому 50 днів, при інфікуванні ВПГ І типу – один раз на рік.

Діагностика базується на виявлені в зішкрібах або мазках, взятих зі свіжих герпетичних уражень шкіри або слизових оболонок сечовивідного каналу, каналу шийки матки, очей методом ПЛР або виявлення антитіл до вірусу герпесу ІІ та І типів методом ІФА (кров).

Лікування герпетичних уражень надзвичайно складне, тому що іноді перебіг може бути латентним, а найчастіше проблемним лікування є тому, що пацієнти звертаються не після первинних проявів захворювання (первинне інфікування), а після повторних загострень, коли вірус адаптований до умов перебування в організмі, і не є таким "атиповим" зі сторони імунітету.

Місцеве лікування є неефективним, в основному запобігає ускладненням (приєднання бактеріальної флори). В основному застосовуються таблетовані противірусні препарати, імуномодулятори та імуностимулятори. В комплексному лікуванні використовують антигістамінні препарати, антиагреганти, вітамінотерапію, ферментотерапію.

Повторним проявам хвороби (загострення) сприяють різноманітні фактори: переохолодження, УФО, перевтома, алкогольні інтоксикації, менструації.