Гепатит А

Гепатит А (хвороба Боткіна, інфекційний, або епідемічний, гепатит)

– гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту А, переважно з фекально-оральним механізмом зараження; характеризується наявністю початкового періоду з підвищенням температури тіла, диспепсичними, грипоподібними ознаками, переважним ураженням печінки, симптомами гепатиту, порушенням обміну речовин, нерідко жовтяницею.

Етіологія

Збудник гепатиту А належить до родини Picornaviridae, роду ентеровірусів. Вірус стійкий до факторів зовнішнього середовища, при кімнатній температурі може зберігатися протягом кількох місяців, чутливий до формаліну, концентрованих розчинів хлораміну та хлорного вапна, стійкий до заморожування, при температурі -20ºС зберігає життєздатність протягом двох років. Стерилізація текучою парою при температурі 120ºС протягом 20 хвилин повністю інактивує заразний матеріал.

Епідеміологія

Єдине джерело інфекції – хвора людина. Виділення збудника у зовнішнє середовище з фекаліями починається ще в інкубаційному періоді, за 1-2 тижні до появи клінічних ознак хвороби. Найбільша контагіозність спостерігається в перші дні захворювання і припиняється після 10-14 дня хвороби. Збудник міститься в сечі, менструальній крові, спермі, що має менше епідеміологічне значення. У грудному молоці збудника немає. Часто джерелом інфекції є хворі на безжовтяничну та інші форми вірусного гепатиту А. Вірусоносійство не спостерігається.

Основний механізм зараження фекально-оральний, який реалізується водним, харчовим і контактно-побутовими шляхами. Існує можливість парентерального зараження гепатитом А під час медичних маніпуляцій. Можливий статевий шлях зараження.

Внаслідок інтенсивного поширення хвороби більшість людей встигають перехворіти на жовтяничну або безжовтяничну форму інфекції до 14 років.

Гепатит А – дуже поширена інфекція, рівень захворюваності залежить від стану санітарної культури та комунального благоустрою. Імунітет стійкий довічний.

Патогенез і патоморфологія

Патогенез вивчений недостатньо. Значною мірою це зумовлено відсутністю адекватної моделі хвороби та нестачею даних щодо реплікації збудника.

Розрізняють сім основних фаз патогенезу:

1. Епідеміологічна фаза – проникнення збудника в організм.

2. Ентеральна фаза. Вірус потрапляє в кишки, проте виявити його у клітинах слизових оболонок кишківника не вдається.

3. Регіональний лімфаденіт.

4. Первинна генералізація інфекції – проникнення збудника через кров у паренхіматозні органи.

5. Гепатогенна фаза, яка починається з проникнення вірусу в печінку. Існують дві форми ушкодження печінки. При одній – зміни охоплюють мезенхіму, при другій відбувається помірне ураження гепатоцитів. Розвиток патологічних змін у печінці збігається з появою антитіл проти вірусу, найбільш значні зміни розвиваються після припинення реплікації вірусу.

6. Фаза вторинної вірусемії, пов`язана з виходом вірусу з ушкоджених клітин печінки.

7. Фаза реконвалесценції, звільнення організму від вірусу.

Клініка

Виділяють такі клінічні форми гепатиту А:

- жовтяничну (з синдромом цитолізу, з синдромом холестазу);

- безжовтяничну;

- субклінічну.

Хвороба найчастіше перебігає в гострій циклічній формі, хоч можливі загострення, рецидиви, затяжний перебіг і перехід у хронічну форму.

Розрізняють такі періоди хвороби:

- інкубаційний;

- початковий;

- жовтяничний;

- реконвалесценції.

Лікування хворих на легкі і середньоважкі форми гепатиту А не потребує застосування лікарських засобів. Основою лікування є достатня базисна терапія, щадний режим у гострому періоді – постільний і дієта, яка передбачає вилучення з раціону хворого жирних, копчених, маринованих продуктів, смажених страв, консервів, м`ясних бульйонів, сметани. Забороняється вживання продуктів, що містять тугоплавкі жири (сало), міцного чаю, кави, какао, всіх типів алкоголю. Рекомендується нежирний сир, вегетеріанські та молочні супи, вівсяна, манна, гречана, рисова каші, кефір, кисле молоко, макаронні вироби, м`ясо та рибу нежирних сортів. Для збагачення раціону на вітаміни рекомендують ягоди, фрукти, овочі в перетертому вигляді, а також компоти, киселі, муси та желе із соків.

Їжу треба готувати без солі (додається обмежено під час їжі), у перетертому вигляді, м`ясо (у вигляді фаршу) готується на парі. Потрібно багато пити. Із жовчогінних засобів у гострому періоді доцільно призначати лише сорбіт і магній сульфат, які, не посилюючи продукцію жовчі, сприяють її відтокові за рахунок осмотичної дії і виділенню гормону – холецистокініну. Потрібно стежити, щоб дефекація була щоденною.

Якщо виникає потреба, застосовують дезінтоксикаційну та інфузійну терапію.

Хворих виписують з лікарні за клінічними показниками, після повної нормалізаціїї пігментного обміну. Через місяць після виписки хворого обстежують в інфекційному стаціонарі, де він лікувався. Якщо біохімічні показники в нормі, хворий надалі потребує нагляду лікаря з повторним оглядом через 3 і 6 місяців. У разі залишкових явищ вірусного гепатиту хворий підлягає щомісячному амбулаторному нагляду лікарем інфекційного стаціонару, а при показах – госпіталізації.

Профілактика

Хворих госпіталізують, іноді ізолюють в домашніх умовах під наглядом епідеміолога. Основні санітарно-епідеміологічні заходи спрямовані на запобігання фекально-оральному поширенню інфекції.

Нагляд за особами, що були в контакті з хворими проводиться протягом 35 днів. У дитячих закладах встановлюють карантин, іноді вводять імуноглобулін.