Стафілококи

Група хворіб, що викликаються патогенними стафілококами - це стафілококові інфекції.

Стафілококи є повсюдно поширеними мікроорганізмами. Захворювання у людини найчастіше викликають патогенні види, часто стійкі до антибіотиків. Вони нерідко служать причиною гострих і хронічних інфекцій сечостатевої системи.

Етіологія

Стафілококи – грампозитивні сферичні клітини, зазвичай розташовані у вигляді скупчень; нерухомі, не утворюють cпор, легко забарвлюються всіма аніліновими фарбниками, в культурі у міру старіння клітин багато з них стає грамнегативними. У мазках культури, вирощеної в рідкому живильному середовищі, видно коки, розташовані поодинці, парами, тетрадами у вигляді ланцюжків. Деякі стафілококи утворюють пакети правильної форми, що складаються з чотирьох або восьми коків. Часто утворюють колонії жовтого, червоного або оранжевого кольору. Добре ростуть на різних живильних середовищах в аеробних або мікроаерофільних умовах, при температурі 37ºС. Вони є метаболічно активними мікроорганізмами – ферментують багато вуглеводів і продукують пігменти, колір яких варіює від білого до темно-жовтого. Патогенні стафілококи зазвичай викликають гемоліз еритроцитів і коагулюють плазму.

Деякі стафілококи – представники нормальної мікробної флори шкіри і слизистих оболонок людини. Патогенні мікроорганізми викликають різні піогенні інфекції, у тому числі і сечостатевої системи. Існують "ендемічні" штами, що обумовлюють спалахи внутрішньолікарняної інфекції. У стафілококів порівняно легко розвивається резистентність до багатьох протимікробних препаратів, що створює великі труднощі при лікуванні хворих.

Шляхи передачі

Основним джерелом стафілококової інфекції є люди, хворі стафілококовою ангіною, носії стафілокока на слизистих оболонках, а також забруднені стафілококами предмети. Разом з іншими мікроорганізмами (гонококи, трихомонади, хламідії, мікоплазми і ін.) стафілококи можуть потрапляти в сечостатеві шляхи при статевих контактах, при різних маніпуляціях (уретроскопія, узяття мазка і ін.), а також можуть бути занесені самими хворими, що не дотримують правил гігієни.

Епідеміологія і патогенез

Окрім гнійних захворювань шкіри і підшкірної клітковини, ангіни, пневмонії і інших, стафілококи викликають також гострі інфекції сечовидільної системи у жінок дітородного віку, уповільнені і рецидивні захворювання статевих органів (уретри, простати і ін.) у чоловіків, неонатальні інфекції. В даний час нерідко спостерігаються випадки внутрішньолікарняного інфікування. Найбільш несприятливі відносно прогнозу внутрішньолікарняні інфекція у відділеннях новонароджених і в хірургічних відділеннях. Масові забруднення патогенними стафілококами в лікарнях можуть привести до інфікування пацієнтів під час різних маніпуляцій (узяття матеріалу для лабораторних досліджень, уретроскопія, цистоскопія, інші інструментальні дослідження і т. п.) і появі серйозних захворювань статевих органів стафілококової природи. У свою чергу, з будь-якого осередку ураження стафілококи можуть розповсюджуватися в організмі людини по лімфатичних шляхах або кровоносних судинах, зокрема потрапляючи і в сечостатеві органи.

Одна з причин запальних захворювань сечостатевих органів – асоціації стафілококів з різними мікробами (гонококи, трихомонади, хламідії мікоплазми і ін.). У зв'язку з цим роль стафілококів при гонококових, трихомонадних, хламідійних, мікоплазмових ураженнях буває вельми значна.

Стафілококові ураження сечостатевих органів зустрічаються у 8-10 % хворих негонококовими запальними захворюваннями. Їх появі сприяє ряд сприяючих чинників, зокрема зниження загальної опірності організму під впливом інфекції або інтоксикації, гормональні порушення, місцеве зниження резистентності тканин (зниження місцевого імунітету) сечостатевих органів в результаті перенесених запальних процесів, нераціональної місцевої терапії, зміна кислотності середовища, розвиток дисбактеріозу і інше.

Інкубаційний період в середньому коливається від 5 до 10 днів, але буває коротшим (2-3 дні) і тривалішим (1-2 місяці). Запальний процес протікає мляво, без виражених суб'єктивних розладів, але може бути гострим. У одних хворих захворювання періодично загострюється, у інших – затихає. Іноді через якийсь нетривалий час захворювання спонтанно зникає і наступає одужання. Проте у більшості хворих наголошується тривала хронічна течія.

Клінічні прояви стафілококових уражень сечостатевих органів схожі, головним чином, із запальними процесами іншої етіології (гонококової, хламідійної, мікоплазмової і ін.) і відрізняються лише меншою інтенсивністю запального процесу. Суб'єктивними симптомами стафілококового ураження сечостатевих органів є свербіння, печіння, дизурія, біль і ін. Наголошується і носійство стафілококів, яке у ряді випадків може служити не тільки джерелом розповсюдження інфекції, але і причиною рецидивів інфекційних запальних процесів при змішаному інфікуванні, наприклад при трихомонадній і інших урогенітальних інфекціях, що передаються статевим шляхом.

Діагностика

Бактеріологічний посів виділень з чутливістю до антибіотиків (результат через 5-7 днів).

Лікування і профілактика

Багато антибактеріальних препаратів надають згубну дію на стафілококи. Проте швидкий розвиток резистентності обумовлює застосування при стафілококових інфекціях сечостатевих органів комбінацій антибактеріальних препаратів. При уповільнених хронічних, рецидивних процесах, наявності ускладнень вдаються до імунотерапії неспецифічною і специфічною, гіпосенсибілізуючою терапії, фізіотерапії у поєднанні з відповідним місцевим лікуванням.

За наявності стафілококових уражень статевих органів у одного із статевих партнерів необхідно ретельно обстежувати всі статеві контакти, контактним особам в обов'язковому порядку призначити аналогічне лікування. Антибіотики рекомендуються після визначення чутливості ізольованих стафілококів.

Важливо дотримувати правила асептики і антисептики при проведенні місцевої терапії, при різних маніпуляціях (уретроскопія, цистоскопія, узяття матеріалу для лабораторних досліджень і ін.) на статевих органах. Враховуючи, що патогенні мікроорганізми можуть легко переноситися з одного осередку ураження на інші області руками самих хворих, необхідно ретельно дотримуватися правил особистої гігієни.