Клімактеричний синдром

Першою ознакою клімактеричного періоду є порушення менструального циклу (менструації стають нерегулярні, менші по об`єму крововтрати), які виникають приблизно за 4-5 років до менопаузи.

В гормональному статусі відбуваються певні зміни: збільшується рівень фолікулостимулюючого та лютеінізуючого гормонів. Ознакою швидкого наступлення менопаузи є підйом рівня ФСГ (вище 40МО/л). Та при цьому синтезу естрогенів в яйниках не відбувається. Після менопаузи продукція естрогенів падає до мінімального рівня.

До них відносяться:

- вегето-невротичні симптоми;

- атрофічні зміни сечостатевого тракту (нетримання сечі, сухість піхви, болючість при статевому акті);

- остеопороз;

- атеросклероз.

На фоні дефіциту естрогенів в організмі жінки відбуваються зміни, які об`єднуються в так званий клімактеричний синдром. Клінічна картина відома: припливи гарячки, пітливість, тахікардія, головокружіння, порушення сну, дратівливість, коливання артеріального тиску.

Діагностика клімактеричних порушень не складає труднощів. Однак досить часто жінки потрапляють до лікарні з такими діагнозами, як гіпертонічна хвороба, невротичний синдром, депресія тощо. Правильній діагностиці допомагають знання клімактеричних симптомів, які відповідають віку, наявність приливів, високі рівні ФСГ, ЛГ, низький вміст естрогенів.

Лікування

Основним методом лікування є замісна гормональна терапія, що дозволяє значно покращити загальний стан жінки та зменшити прояви клімактеричного синдрому. При легкій формі, відсутності скарг, збереженій працездатності можна рекомендувати вітамінотерапію, зміну режиму харчування, підвищену рухову активність, вживання гомеопатичних препаратів.

В період проведення лікування жінка повинна два рази в рік відвідувати гінеколога для виконання кольпоскопії, УЗД органів малого тазу, молочних залоз на дослідження біохімічних показників крові.