Передменструальний синдром

Мова йде про передменструальний синдром (ПМС), який спостерігається у 34-65% жінок, у 5-10% – яскраво виражений, виникає за 1-14 днів до початку менструації, повністю зникає з початком менструації або відразу після її закінчення. Частіше ним страждають жінки, які займаються розумовою працею.

Багато жінок за кілька днів до початку менструації скаржаться на незначний ниючий біль внизу живота і в попереку, біль голови, нагрубання і чутливість молочних залоз, зміни апетиту, відчуття здуття живота, пронос або закрепи. У фізичному плані ПМС проявляється затримкою рідини, набряками обличчя, гомілок, пальців рук, збільшенням маси тіла, виділенням молозива, порушеннями ритму серця. На цьому фоні виникають зміни настрою, плаксивість, дратівливість та інші психологічні порушення. Часом ПМС приводить до періодичних депресій, а при наявності психологічних розладів – до їх загострення.

Залежно від ступеня виявленості вищенаведених симптомів виділяють ПМС легкого і важкого ступенів. Від чого залежить ПМС і як можна його уникнути ? 

Було проведено багато досліджень, в яких брали участь гінекологи, фізіологи і психіатри. У співпраці спеціалісти прийшли до таких висновків:

• Передменструальна дратівлисть – стан не психологічного походження і з’являється не через психічні чи емоційні розлади. 
• Причиною неприємних відчуттів є розлади гормональної рівноваги, а саме співвідношення естрогенів і гестагенів на користь перших, які ще не досягають ступеня захворювання, але впливають на функціонування центральної нервової системи і організму в цілому. Естрогени викликають затримку натрію і рідини в міжклітинному просторі і призводять до набряків. Характер симптомів при ПМС визначається реакцією тканин органів-«мішеней», де розвивається набряк (мозок – головний біль, кишківник – здуття живота, нудота і т. д.). Затримка рідини у другу фазу менструального циклу спостерігається і в нормі, а при ПМС вона значно збільшується. Крім того, гіперестрогенія призводить до порушення утворення біологічно активної речовини - серотоніну, зниження концентрації якого спричиняє розвиток депресії, агресивності, лабільності настрою, безсоння, порушення харчової поведінки (зниження або підвищення апетиту, його відсутність (анорексія)). 
• Провокуючі фактори, які сприяють цим розладам: аборти, пологи з патологічним перебігом, інфекційні хвороби, психо-емоційні стреси. 

Залежно від звичних проявів ПМС і від його тривалості можна підібрати препарати і курс профілактики, починаючи прийом ліків за 2 - 3 дні до звичного виникнення синдрому. Медикаментозна корекція передбачає прийом таких препаратів:

• нестероїдні протизапальні у вигляді свічок чи таблеток (ібупрофен, індометацин, вольтарен, фемізол), при цьому треба враховувати негативний вплив цих препаратів на слизову шлунка; 
• спазмолітики, анальгетики; 
• гомеопатичні засоби (дисменорм, мастодинон, ременс); 
• фітопрепарати (збори трав, що містять мелісу, тисячолистник; настоянка півонії); 
• заспокійливі.

Розглядаючи ПМС як емоційно-больовий стрес, виправдано призначення антиоксидантів (природний антиоксидант - вітамін Е). У лікуванні ПМС використовують гормональні препарати (оральні контрацептиви, гестагени), які призначає лікар.

Крім медикаментів, корисно буде відрегулювати режим праці, уникати надмірних навантажень і перевтоми, організувати собі відпочинок і хороший сон, приймати зранку і ввечері контрасний душ, обмежити вживання кави, міцного чаю і рідини взагалі (але не менше, ніж 1,5 л рідини на день), знімати стрес за допомогою фізичних вправ і прогулянок на свіжому повітрі.
Важливу роль у реакції жінки на посилені спастичні скорочення матки під час менструації відіграє сприйнятливість до болю. Інтенсивність больових відчуттів залежить від ряду факторів: типу вегетативної нервової системи, психологічного настрою, емоційного фону, середовища, яке оточує жінку. Відомо, що сильні мотивації, сила волі самої жінки, що можуть переключити увагу на будь-яку інтелектуальну діяльність, спроможні зменшити або навіть повністю пригнітити відчуття болю.

Перш за все, жінка повинна усвідомити, що в її житті періодично наступають стани, коли їй важко володіти собою, і що причина цих станів фізіологічна. Це повинно стати стимулом для неї. Треба пам’ятати також, що емоції не повинні керувати нами.