Сальпінгоофорит. Ускладнення та профілактика

Клініка гострого сальпінгоофориту характеризується підвищенням температури тіла, сильним болем внизу живота, погіршенням загального стану, дизуричними проявами та іншими симптомами.
Діагностика гострого сальпінгоофориту базується на даних анамнезу (патологічні пологи, аборти, введення ВМС, діагностичне вишкрібання та ін.), характері скарг та результатах об`єктивного обстеження.
Основну роль в лікуванні гострого сальпінгоофориту відіграють антибіотики, ефективність яких визначається властивостями збудників та їх чутливістю до антибіотиків.

Хронічний сальпінгоофорит найчастіше є результатом недолікованого гострого сальпінгоофориту. Основною скаргою є больові відчуття (тупі, ниючі), які посилюються при охолодженні, супутніх захворюваннях, перед чи під час менструації. Біль відчувається внизу живота, в паховій ділянці, в ділянці куприка тощо. Порушення менструальної функції (альгодисменорея, поліменорея), спостерігається у 40-55 % хворих. Порушення статевої функції (диспареунія – болючий статевий акт, зниження чи відсутність лібідо) зазначають близько половини пацієнток.

Лікування хронічного сальпінгоофориту має за мету ліквідацію больового синдрому, ендокринних порушеньі включає в себе комбінацію багатьох медикаментозних засобів, фізіотерапевтичних процедур та ін. Прогноз лікування залежить від своєчасної діагностики та раціональності терапії.

Ускладнення від хронічних запальних захворювань органів малого тазу:

• розлади статевої та менструальної функції жінки;
• непліддя первинне чи вторинне;
• самовільні викидні та передчасні пологи; 
• фетоплацентарна недостатність;
• внутрішньоутробне інфікування плода, різноманітна пренатальна патологія.

Профілактика та шляхи зниження запальних захворювань та їх ускладнення:

• раціональна контрацепція;
• раціональна комплексна терапія гострих запальних захворювань та інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• обов`язкове обстеження та лікування статевого партнера.