Цитомегаловірусна інфекція людини (Цитомегаловірус)

Доведена також передача інфекції від матері до дитини (під час вагітності, пологів, грудному годуванні). Незалежно від способу інфікування вірус потрапляє в кров, розноситься по організму і первинно фіксується в клітинах слинних залоз, в яких він і розмножується. Після первинного інфікування цитомегаловірус може знаходитися в організмі десятки років.

В средньому у 90-95 % дорослого населення виявляються антитіла до ЦМВ. У більшості випадків вірусоносій не становить небезпеки для оточуючих.
Цитомегаловірусна інфекція становить найбільшу небезпеку для вагітних, плода та новонародженого. Інфікування плода до 12 тижнів призводить до викиднів та вроджених вад: гідро- або ацефалія, церебральний параліч, ураження органів слуху та зору. Механізм передачі – заражена вірусом сперма.
Інфікування у терміні після 12 тижнів проявляється у вигляді генералізованої форми цитомегалії – гепатит, пневмонія і ретиніт. Механізм передачі - проникнення вірусу через судини плаценти чи під час пологів.
Діагностика цитомегаловірусної інфекції у вагітних полягає в тому, що дуже важливо встановити, чи відбулося первинне інфікування під час вагітності, оскільки під час первинного інфікування найбільший ризик ускладненнь перебігу вагітності.
Спеціальних способів профілактики інфікування плоду не існує. Противірусна терапія має потенційний ризик для плоду і не застосовується. У випадку несприятливого перебігу вагітності чи смерті новонародженого, при підтверджені лабораторними методами цитомегаловірусної інфекції, наступна вагітність допускається лише на фоні досягнення стійкої ремісії після проведення специфічного лікування.
Основним профілактичним засобом є обстеження на наявність цитомегаловірусної інфекції до наступлення вагітності.

Лікування тривале, проводиться противірусними препаратами.