Лабораторна діагностика хронічного простатиту

Так як хронічна форма простатиту часто протікає із змазаною симптоматикою, яку можна сплутати з проявами інших захворювань сечостатевої сфери, то лікарю-урологу доводиться вдаватися до різних діагностичних методів, основним з яких є лабораторне дослідження різних продуктів життєдіяльності - сечі, секрету простати і секрету уретри.

Поряд з пальцевим трансректальне дослідженням простати, ці аналізи дозволяють лікарю достовірно диференціювати хронічний простатит і призначити ефективне лікування. На відміну від ультразвукової діагностики хронічного простатиту, яка наочно показує ступінь обмеження уретри, наявність каменів та інші фізичні зміни, лабораторні аналізи виявляють патогенні мікроби, що викликали захворювання.
Одним з найбільш необхідних для постановки точного діагнозу є аналіз секрету сечівника (уретри), тому що в абсолютній більшості випадків хронічний простатит розвивається внаслідок його інфекційного ураження. Забір біологічного матеріалу проводиться таким чином: в сечовипускальний канал вводиться спеціальний тонкий зонд з тампоном на кінці, на глибину близько 3 сантиметрів. Після вилучення зонда з матеріалу, що залишився на тампони, готують мазок для проведення мікроскопічного дослідження. Якщо в полі зору виявляється більше чотирьох лейкоцитів та наявність патогенної флори, це свідчить про уретриті (запаленні сечівника). Щоб точно діагностувати тип патогенного мікроба, проводиться посів вмісту уретри на живильне середовище або ПЛР (полімеразна ланцюгова реакіця) і РІФ (реакція іммуннофлюоресценціі).
Лабораторне дослідження сечі проводять для того, щоб виключити супутні патології сечового міхура. Критеріями діагностики при цьому аналізі є виявлення в полі зору мікроскопа бактерій і лейкоцитів, а також високий вміст в осаді сечі білку. Ці показники говорять про запальні процеси у сечовому міхурі.
Також поширеним методом діагностики є і дослідження секрету простати, що проводиться після її масажу і повного спорожнення сечового міхура. У цьому випадку, як і при аналізі секрету уретри, ознаками захворювання є патогенні бактерії і лейкоцити, проте, навіть відсутність цих ознак не може служити доказом того, що у пацієнта немає хронічного простатиту.
На додаток до цих методів лабораторної діагностики в нашій клініці для диференціації різних форм синдрому хронічної тазової болі виконується мікроскопічне дослідження насінної рідини. Цей же аналіз дозволяє також визначити якісний склад еякуляту і дати висновок про причину безпліддя.