Звуження крайньої плоті (phymosis)

У новонароджених фімоз є фізіологічним явищем; одночасно у них є рихлі спайки крайньої плоті з головкою. До другого-третього року життя ці спайки відокремлюються самі по собі, а кільце крайньої плоті розширюється, роблячи можливим легке оголення головки. Порушення цього процесу і приводить до розвитку фімозу.

Фімоз може виникнути також в результаті запальних і виразкових процесів крайньої плоті (баланіт, м'який шанкр, сифіліс).

При різко вираженому вродженому фімозі отвір крайньої плоті іноді буває точковим; тоді у дітей виникають утруднення при сечовипусканні. Сеча, витікаючи із зовнішнього отвору уретри, потрапляє у вузький мішок крайньої плоті, роздуває його у вигляді кулі і витікає назовні дуже тонким струменем. Акт сечовипускання подовжується. Частина сечі залишається в мішку крайньої плоті і витікає звідси краплями після закінчення сечовипускання, зволожуючи білизну і симулюючи нетримання сечі.

Постійне подразнення головки викликає її запалення – шкіра мішка крайньої плоті стає хворобливою, червоною.

Лікування проводить лікар, ціль процедури - відкрити головку, обробити її поверхню, дати рекомендації відносно гігієни.