Рак простати

1) обмежений раковий вузол в нормальній простаті або аденомі;

2) ракове переродження всієї залози;

3) розлитий інфільтруючий рак простати і клітковини, що оточує її.

Ці три форми є не різними стадіями захворювання, а залежать від морфології окремих форм раку, яка в одних випадках розвивається поволі, а в інших виявляє здатність до швидкого розростання, інфільтрації і залучення до процесу навколишніх тканин. При першій формі об'єм простати може бути трохи збільшений або ж залишається без змін, при другій - збільшується вся простата, при третій – пухлина розростається в тканинах тазу і може досягти величезних розмірів, заповнюючи весь таз.

Рак простати володіє різко вираженою схильністю до метастазування. Ураження лімфатичних залоз при раку простати може спостерігатися вже в ранній стадії захворювання, коли простата ще дуже мала. Першими уражаються залози, розташовані по ходу кровоносних судин, що живлять залозу, - передні і бічні міхурцеві, потім клубові і підчеревні. Лімфатичні залози розростаються дуже швидко і зливаються в щільний раковий інфільтрат, який може заповнити весь малий таз і здавлювати розташовані тут органи. Розростаючись по ходу судин, залози іноді досягають рівня ніжок діафрагми, утворюючи щільний інфільтрат, розташований паралельно хребту. Пахові залози, як правило, не уражаються.

Для рака простати характерна частота метастазів в кісткову систему. Найчастіше вражаються кістки тазу, потім хребет (головним чином нижне-грудний і поперековий відділи його), далі слідують метастази в стегнову кістку, ребра і інші довгі кістки.

Симптоми рака простати надзвичайно нехарактерні. Тільки у 60% всіх випадків первинні симптоми виявляються з боку сечового міхура, причому клінічна картина переважно не відрізняється від такої при гіпертрофії простати. У інших 40% первинних симптомів виявляються з боку органів, уражених повторно, - скелета і лімфатичної системи.

Найбільш часті симптоми рака простати – болі і гематурія. З'являючись на початку хвороби лише при сечовипусканні або дефекації, болі стають потім постійними і локалізуються в області промежини і прямої кишки.

Далі спостерігаються розлади акту сечовипускання у вигляді почастішання його, особливо вночі. Струмінь сечі стоншується; для того, щоб спорожнити сечовий міхур, хворим доводиться натужуватися. Надалі, як правило, розвивається затримка сечі, що примушує удаватися до катетеризації. Остання не представляє великих утруднень, проте в протилежність гіпертрофії простати спорожнення міхура не тільки не дає полегшення, але, навпаки, з'являються спазматичні болі в міхурі, для заспокоєння яких нерідко доводиться вдаватися до ін'єкції морфіну.

Разом з розладами сечовипускання можуть спостерігатися і розлади з боку прямої кишки – утруднення і біль при дефекації. Залежно від того, в якому напрямі (наперед або назад, до міхура або до прямої кишки) відбувається зростання пухлини, превалюють явища з боку сечового міхура або прямої кишки.

Загальний стан хворого зазвичай погіршується дуже рано, ще до появи метастазів. Слабкість і загальне схуднення іноді є об'єктивними симптомами захворювання. До ракової інтоксикації в більшості випадків скоро приєднується і гнійна інфекція сечових шляхів, яка викликає значні коливання температури.

Діагноз початкової стадії злоякісного новоутворення простати представляє великі утруднення. У діагностиці цього захворювання основним методом є пальпація простати, яка представляється збільшеною. У початковій стадії це збільшення відбувається за рахунок однієї з бічних доль, де утворюється горб. У пізніших випадках діагноз легкий – простата збільшена, горбиста і дуже щільна.

Межі пухлини в початкових стадіях різко виражені, надалі ж, коли новоутворення проростає в клітковину тазу, бічні межі його не можуть бути визначені пальпацією. При пальпації, а іноді і довго після неї, хворий відчуває різкі болі в порожнині малого тазу; у сечі, випущеній після пальпації простати, завжди можна виявити еритроцити, а іноді і елементи пухлини.

Значні болі при мало збільшеній і щільній простаті майже завжди говорять про наявність в ній злоякісного новоутворення. Діагноз дуже важкий в тих випадках, коли злоякісне новоутворення розвивається у вже гіпертрофованій простаті.

Лікування-оперативне. Результат залежить від стадії захворювання.

Профілактика - огляд уролога, ультразвукове обстеження і визначення ПСА (простатичний специфічний антиген) кожному чоловікові у віці після 50 років - 1 раз на рік.

Бережіть своє друге серце!