Камені сечового міхура

Камені сечового міхура спостерігаються досить часто. Зустрічаються переважно у чоловіків, жінки хворіють рідко, у дітей – майже виключно у хлопчиків і зрідка у дівчаток.

Камені можуть утворюватися в сечовому міхурі первинно, але можливі і ті, що спустилися з нирок або сечоводів. Бувають одиночними і множинними, мають різну форму, розміри і масу. По хімічному складу – урати, фосфати і оксалати, але переважно – змішані.

Причини, сприяючі утворенню каменів в сечовому міхурі: запальні процеси, хронічне утруднення відтоку сечі, повна її затримка, паразитарні захворювання (шистозоматоз), чужорідні тіла.

Камені сечового міхура частіше спостерігаються у чоловіків літнього віку. Їх утворення обумовлене захворюваннями, які приводять до хронічного утруднення відтоку сечі: стриктурами уретри, дивертикулами, аденомою і раком передміхурової залози, пухлинами, травмами сечового міхура, уретри, атонією сечового міхура. Чужорідні тіла, що знаходяться в сечовому міхурі, також можуть привести до утворення каменів.

У жінок камені спостерігаються при захворюваннях шийки сечового міхура унаслідок променистих циститів, при міхурово-вагінальних свищах. Причиною їх утворення нерідко є лігатура, якою випадково був прошитий сечовий міхур при гінекологічній операції. Ядром утворення каменів можуть служити чужорідні тіла в сечовому міхурі.

У дітей камені сечового міхура, як правило, виникають первинно в нирковій мисції. Спустившись в сечовий міхур, вони часто виділяються назовні. Якщо є перепони для відтоку сечі з сечового міхура, камені затримуються в ньому і відбувається їх подальше розростання шляхом появи нових шарів солей.

У незначної частини хворих камені в сечовому міхурі розвиваються первинно. Це має місце за умов, що сприяють застою інфікованої сечі. У хлопчиків камені виникають унаслідок вузької уретри і фімозу.

Клінічна картина. Основним симптомом захворювання є порушення сечовипускання в результаті подразнення каменем нервових закінчень в слизистій оболонці сечовогоміхура. Інфіковані камені супроводжуються циститом – біль виникає в кінці акту сечовипускання. Болі в сечовому міхурі посилюються при русі, фізичних навантаженнях, струсі тіла, іррадіюють в промежину, яєчко, головку статевого члена; стихають у спокої.

Сечовипускання частішає вдень в результаті переміщення каменя. Невеликі, легко рухомі, з шорсткою поверхнею камені викликають більш виражені дизуричні явища. Характерним симптомом каменя сечового міхура єраптове переривання струменя сечі під час сечовипускання, яке може поновитися лише із зміною положення тіла. Деякі хворі мочаться тільки в певному положенні, наприклад сидячи навпочіпки або лежачи на боці. Коли камінь частково заходить в задню уретру, замикання сфінктера стає неможливим і у хворих спостерігається нетримання сечі.

При каменях сечового міхура часто спостерігаються зміни характеру сечі: макро- і мікрогематурія, піурія. Гематурія буває незначною, травматичного або запального характеруі посилюється при напрузі або русі.. У ряді випадків вона носить терміновий характер. Це пояснюється тим, що в кінці акту сечовипускання камінь зміщується до шийки міхура і травмує слизову оболонку.

Діагностика. Основними методами діагностики каменів сечового міхура є цистоскопія, рентгенологічне обстеження і УЗД. Камені можна виявити при введенні металевого катетера (бужа) в міхур. Цю процедуру проводять при наповненому сечовому міхурі. Пальпаторний метод діагностики каменів сечового міхура малоефективний, оскільки через пряму кишку або піхву можна промацати тільки великі камені.

Лікування. Камені сечового міхура підлягають видаленню. Існує два методи: каменедробіння і каменерозсікання. Протипоказання до каменедробіння: стриктури уретри; запальні процеси в сечовому міхурі; мала ємкість сечового міхура; камені, розташовані в дивертикулах міхура; великі щільні камені; камені, ядром яких є чужорідні тіла; аденома простати, ниркова недостатність; гарячкові стани.

У випадках, коли каменедробіння протипоказане, камені видаляють оперативним шляхом. Проводять високий надлобковий розтин сечового міхура. Прогноз захворювання сприятливий, працездатність відновлюється. Рецидиви спостерігаються в 6-7 % випадків.

При лікуванні каменів сечового міхура у дітей більшість урологів видаляють конкременти за допомогою високого каменерозсікання. Навіть за відсутності протипоказань каменедробіння застосовується у дітей тільки у виняткових випадках.